Сіверяни про те, як їх обманювали і чи вірили вони

06 квітня 2021 16:56  588   0

Перше квітня — брехня всесвітня. У цей день прийнято обманювати одне одного, але легенько, жартома. Хоча деякі із задоволенням обманюють і брешуть все своє життя, а не тільки першого квітня. Часом так задурять голову, що повіриш усьому! На жаль, майже кожен з нас обпікся брехнею, але кожен по-різному. Хтось втратив гроші, а комусь розбили серце. От і вирішили запитати на цьому тижні — а що було з вами?

«Хибні виклики»

В’ячеслав Фесенко, начальник Срібнянського районного сектора ДСНС у Чернігівській області:

— У рятувальників, як і в поліції, бувають хибні виклики. Здебільшого надходять такі від тих, хто добряче випив. Дзвонять: «Пожежа». Приїжджаєш — ніякого диму і вогню. Паливо витратив, і намарно. Але і не виїхати не маєш права: раптом справді пожежа (а реальні ж виклики набагато частіші хибних).

«Голова болить, живіт чи горло»

Юрій Ковбаско, директор Старобасанської гімназії-інтернату:

— За 33 роки роботи мене вже обдурить важко. Однак спроби були і досі трапляються. Найпопулярніше, коли не хочуть вчить уроки чи сидіти на них: голова болить, живіт, горло. А медсестра у нас також працює давно, як і я. Провести її важко, краща будь-якого лікаря. Гляне — симулює учень. Вона йому: «Іди, вчи уроки».

Дорослі також трохи дурили. Бувало, перед виборами пообіцяють, а після не виконують. Сам намагаюсь не дурити. Ото через те, певно, чотири рази люди довіряли бути депутатом різних рівнів. У нас обдурить не вийде народ. Хіба що ненадовго. Село. Усе на виду.

«Дзвонили шахраї»
Ірина Корчева, Ніжин, завідувач станції екстреної швидкої допомоги:

— Уночі подзвонили на мобільний телефон шахраї. Назвали ім’я сина і сказали, що він потрапив у аварію. Потрібні чималі кошти, аби його врятувати. Розмову з ними не продовжувала, бо знала, що це обман. Син проживає за кордоном. Вимкнула відразу телефон.

«Підвів найкращий друг»

Борис Гутник, водій, Семенівка:

— Підвів найкращий друг Петро. Дружили зі школи, були однокласниками. Позичив йому шість років тому чотирнадцять тисяч гривень. Не вистачало, щоб купити автомобіль. Чотири тисячі віддав протягом року, а інші й досі віддає. Не зря кажуть, хочеш втратити друга — дай грошей в борг. Так у мене вийшло. «Годує» обіцянками постійно. Виїхав в інше місто, змінює номери телефонів. Я вже й змирився, що не отримаю назад ці кошти.

«Нам би автолавку!»

Галина Стукало, пенсіонерка, Милейки, Корюківський район:

— Мені 75 років. Живу сама. Донька — в іншому населеному пункті. Син — недалеко, але у нього дві спинномозкові грижі. Дружина на роботі. Онуці 32 роки, теж з грижами слабує. Живе на таблетках. Отож часто доводиться чужих людей просити про поміч. А вони, буває, пообіцяють і не прийдуть. Отакий обман. Та це пів біди. Я чула, що голова громади Ратан Ахмедов проти того, щоб у село їздила автолавка з Мени. Сказали, як упіймають — штраф 17 тисяч гривень. От підприємець і боїться. А нам, старим людям, що без хліба робити? В селі жодного магазину. Автолавка привозила не тільки хліб, а й крупи, лампочки, пральний порошок, батарейки, мило. Все необхідне. І дешевше, ніжу місті. Може, і наговорюють на голову громади. То нехай нам допоможе, поверне автолавку. Ми вже і підписи 50 людей зібрали. Відправили нашу заяву Ратану Ахмедову. Та ситуація не вирішилася. Не тільки ми, а й сусідні невеликі села мають таку ж проблему. Хто нас почує, хто допоможе?

gorod.cn.ua, тижневик «Вісник Ч» №13 (1820), 1 квітня 2021 року