22 Травня 2020
3116
Про Ніжинську гімназію вищих наук, яка виховала цілу плеяду письменників від Миколи Гоголя до сучасників, та про Ніжин у художній літературі ведуча Олена Гусейнова в ефірі Радіо Культура розпитала літературознавеця, доктора
Фото Ігоря Волосянкіна
Про специфіку Ніжинської гімназії вищих наук та Миколу Гоголя
Микола Гоголь – один із найвидатніших представників українського народу. З 12 до 19 років він вчився у Ніжинській гімназії вищих наук, де викладали випускники із західних університетів. Частина з них належали до масонських лож.
"Відомо, що масонські ложі мали головною установкою просвітництво. Для викладачів це було не просто заробляння грошей, а місія. У часи Гоголя в Ніжині мешкало близько 12 тисяч різнонаціонального населення. Потужну групу складали греки – до 2000 осіб", – розповідає Павло Михед.
"Свого часу Богдан Хмельницький надав пільги грецьким купцям, які зробили Ніжин центром торгівлі в Лівобережній Україні. Тут була потужна єврейська община: на кінець XIX століття кожен третій мешканець Ніжина був єврей. Саме їм місто завдячує модернізацією на початку XX століття.
Ніжинська гімназія вищих наук
Про Ніжинську гімназію є фільм радянських часів, проте він слабенький. Зовсім інша ситуація з літературою: Нестор Кукольник, Микола Гоголь, Євген Гребінка представляють ніжинську школу в російській літературі. Їхні твори мають виразну орієнтацію на українське бароко. Ця плеяда починала, певною мірою, й Українське відродження першої половини XIX століття. Творчість Миколи Гоголя зробила українцями декілька поколінь. Драгоманов, Костомаров стали українцями після прочитання "Тараса Бульби". Цей твір – своєрідний розгорнутий міф української ідентичності, орієнтованої на козацтво. А такому художньому втіленню козацтва, яке зробив гоголь у "Тарасі Бульбі", немає рівних".
"Тибет на восьмому поверсі"
Є два сучасні романи, де події розвиваються в Ніжинському педагогічному університеті, який раніше був гімназією вищих наук. Їх написав Анатолій Дністровий, випускник цього закладу. Перший роман письменника "Місто уповільненої дії" показує буремне життя підлітка, який прагне вирватися в кращий світ з маргінального, кримінального середовища. Він виїжджає з рідного міста навчатися в університет. Прототипами цих двох міст є Ніжин і Тернопіль.
Роман "Тибет на восьмому поверсі" присвячений темі студентського життя у ранні 90-ті роки. Там читачі можуть впізнати ніжинські локації, зокрема студентський гуртожиток, який описує Дністровий:
Обкладинка книги "Тибет на восьмому поверсі"
"Як автор я писав про свої перші дорослі враження. Я себе вважаю великим симпатиком американської літератури. Американці не бояться писати про своє суспільство, про свій соціум, про різні локації та соціальні ніші. У 90-ті роки не було текстів про сучасне урбаністичне середовище. І я дуже хотів писати в такому ключі з опорою на свій емпіричний досвід. Я вчився писати, орієнтуючись передовсім на західних авторів. Стилістично мені дуже подобався Х’ю Cелбі. Він писав про повоєнний Нью-Йорк перед великою забудовою. Мішель Вельбек також вплинув на моє становлення, як письменника. Це дуже різні автори, проте вони надзвичайно шанують реальність, про яку пишуть і з якої постали. Я почав прислухатися до доступних мені реальностей, в яких мені довелося жити, й шукати в них матеріал для літератури.
Письменник Анатолій Дністровий
Пишучи про Ніжин, я передовсім намагався передати атмосферу. Ранні 90-ті – це дуже цікавий період. Це своєрідна велика депресія для нашої країни, як, наприклад, в американській історії. Для мене це чітка аналогія. Це неструктурований соціум. Успішна економіка структурує соціум. А неструктурований соціум в умовах соціально-економічного колапсу парадоксальний. З точки зору літератури періоди неструктурованого соціуму для мене цікавіші. У розвинутих економіках тексти покликані "ублажати" читача. Натомість цей тип літератури говорить про парадокси, про які казав ще колись Астуріас, що наше життя значно багатше від нашого уявлення.
Ніжин завжди був своєрідним містом у місті. Гімназія вищих наук – це було окреме тіло, фортеця, замок, монастир з точки зору структури. Це місто торгівлі, місто базару, всередині якого є локація, що перебуває у своєму замкненому середовищі. Це протиріччя, ця бінарна опозиція зберіглася і донині. Університетське середовище – це один Ніжин, а місто навколо – це інший Ніжин. Це енергетичне університетське середовище було мені дуже цікаве. Воно пов’язане з пейзажами гоголівського корпусу, з локаціями, які несли історичну пам'ять. Ця містичність була негласним каналом для моєї творчості. Є якась таємниця, про яку ти хочеш не те щоб розповісти, а принаймні біля неї походити".
